Чарльз Діккенс «Різдвяна пісня в прозі» (читати)

ІСТОРІЯ ЗАДУМУ ТА СТВОРЕННЯ «РІЗДВЯНОЇ ПІСНІ В ПРОЗІ» Ч. ДІККЕНСА

У 40-ві роки XIX століття Діккенс видав дві різдвяні повісті: «Різдвяна пісня у прозі» та «Дзвони» (усього їх близько двох десят­ків). Виникнення цих повістей має свою історію. Якось 1843 року Діккенс отримав лист від економіста Сміта, який був членом уря­дової комісії з питань дитячої праці. Він розкрив Діккенсу страш­ні факти про жахливі умови праці робітників і, зокрема, факти про експлуатацію дітей на промислових підприємствах. (Чарльз Діккенс знав про це з власного досвіду). Діккенс хотів написати памфлет, проте передумав і пояснив це так: «Не лякайтеся, якщо я скажу, що з того часу, коли я Вам писав востаннє, виникли такі обставини, котрі змушують мене відкласти до кінця року появу обіцяної Вам брошури. Я не можу пояснити, що це за обставини, але будьте певні, що коли Ви дізнаєтеся, у чому річ, чим я був за­йнятий, де і як,— Ви погодитеся з тим, що молот опустився з си­лою в двадцять разів,— та що там у двадцять, у двадцять тисяч разів більшою, ніж та, яку я міг застосувати, коли б виконав свій перший задум». Цим молотом стала повість «Різдвяна пісня у прозі».

Анкета-характеристика Скруджа

Ім’я, прізвище Ебінізер Скрудж

Національність Англієць

Професія, посада, вік Власник компанії «Марлі і Скрудж», клерк; від дитинства до старості

Твір, у якому діє; автор твору; статус героя «Різдвяна пісня в прозі» Ч. Діккенса; головний герой твору

Навчання Навчався у школі

Риси характеру Спочатку добрий, вразливий, чутливий до чужо­го горя, розуміє справжні життєві цінності; по­тім жадібний, жорстокий, бездушний; далі зно­ву добрий, щедрий, співчутливий, справедливий

Причини деградації та духовного відро­дження Жадоба до грошей, байдужість до всього, а духовне відродження настає після зустрічі з Духами та подорожей у минуле й майбутнє

Ставлення автора до свого героя; яку авторську ідею цей герой втілює Автор засуджує скнарість, байдужість людей, закликає робити добро, цінувати родинний зати­шок і дружні взаємостосунки, взаємодопомогу та взаємопідтримку

Тести

1. Як називалася торгова спілка, в якій працював Скрудж:

а)»Скрудж і Фред»,

б)«Скрудж і Фанні»,

в)«Скрудж і Марлей»?

1. Назвіть ім’я секретаря Скруджа:

а) Марлей, б) Боб, в) Фред.

1. До якого свята був байдужий Скрудж:

а) дня народження, б)весілля, в) Різдва, г) Нового року?

1. Хто запросив Скруджа на обід:

а) племінник, б)писар, в)тінь Марлея, г) Дух?

1. Що подарував Скрудж Бобу на Різдво:

а)півня, б) індика, в) гуску, г) собаку?

1. Яка головна страва на Різдво в повісті:

а)суп, б) піцца, в)гуска та пудинг, г) олів’є та качка?

1. Чи прийшов Скрудж на обід до Фреда:

а) ні, б) так, в)про це у творі не сказано.

1. Скільки духів приходило до Скруджа:

а)7, б)1, в)з, г) 4?

1. Що сталося з Скруджем після зустрічі з Духами:

а) помер від серцевого нападу,

б) погладшав,

в) потрапив у лікарню,

г) став доброзичливим?

1. Назвіть імена трьох Духів:

а)Духи Життя, Охорони, Смерті,

б)Духи Неба, Океану, Підземного царства,

в)Теперішнього, Минулого і Майбутнього

1. Кого Скрудж попросив купити індичку:

а)Жінку, б) дівчинку, в) хлопчика?

1. Ким став Скрудж для Таймі Тіма:

а)другим батьком, б)хрещеним батьком, в)рідним батьком?

1. Назвіть ім.’я головного героя:

а)Ебенезер, б) Марлей, в) Фред, г)Яков?

1. Як звали старшу дочку Боба:

а)Ліна, б)Бетті, в)Марта, г) Белла?

1. Яким був Скрудж до зустрічі з Духами:

а)хворим, б)добрим, в) лихим?

16. Марлей був для Скруджа:

а)родичем, б)начальником, в)компаньйоном, г) племінником?

17.Сестру Скруджа звали:

а)Катрін, б)Фанні, в)Мері, г)Анна?

18. Після Різдва Скрудж змінює ставлення до клерка Боба Кретчита:

а)звільняє його з роботи,

б)підвищує заробітну плату,

в) збільшує обсяг роботи,

г)все залишає по старому.

19.Бідного хлопчика –каліку з родини Кретчитів звали:

а)Боб, б)Тайні Тім, в)Пітер Пен.

20.Як звали дівчину, яку в юності кохав Скрудж:

а)Белла, б)Фанні, в)Марта, г)Мері?

21. Що Скрудж дізнався про своє майбутнє:

а)процвітатиме і люди будуть шанувати його,

б) помре, ніхто не оплакуватиме його,

в)нічого не зміниться в його житті.

22.З яким природними явищами автор порівнює Скруджа:

а)сніг, б) мороз, в)град, г)вітер?

23. Назвіть єдиних друзів Скруджа у дитинстві:

а) сестра, б) Марлей, в)герої книжок.

24. Як звали дружину писаря:

а)Фанні, б) Белла, в) Белінда, г)Марта.

Кросворди

ТРАДИЦІЇ ЗУСТРІЧІ РІЗДВА В РІЗНИХ КРАЇНАХ

Різдво — це одне з наважливіших державних та релігійних свят більше ніж у 145 країнах світу. Католики та протестанти від­значають його у ніч з 24-го на 25 грудня. У цей святий вечір в ка­толицьких храмах відбуваються урочисті богослужіння, які гур­тують людей і сповнюють їх віри в краще майбутнє.

Загалом, Різдво вважається сімейним святом. Увечері за пиш­ним столом збирається разом уся родина, а на ранок всі обміню­ються подарунками, що чекають цієї урочистої миті під гарно вбраною ялинкою.

Проте кожна країна має свої особливості щодо святкування Різдва.

Португалія. Різдво своїм корінням дуже пов’язане з глибокою християнською традицією. Воно є родинним святом, коли всі об’єднуються довкола різдвяного символу: столу з типовими для цього свята стравами. Різдвяна Літургія називається «Літургією півня», бо говориться, що в момент народження Христа співав пів­ень. На Святу вечерю приготовляється спеціальна страва сопвоа<їа з бакали та інших риб, які є символами посту. В традиційній пор­тугальській кухні на це свято приписано готувати також техісіов, гаЬапасІаз, аЬоЬога, Ьгоав сіє тієї. На Богоявлення традиційним є пекти торт, а всередину класти невеличкий подарунок. Кому попадеться цей подарунок, зобов’язаний пекти торт на наступ­ний рік.

Греція. У переддень Різдва малі діти ходять від хати до хати, щоб привітати з Різдвом, та співають каїїапсіа (традиційні різдвяні пісні в Греції), за що отримують взамін солодощі та сухі фрукти. Старші заховують сорокаденний передріздвяний піст. У дні посту споживається спеціальний хліб christopsomo. Греки не мають тра­диції прикрашати на Різдво дерева, хоча в даний час, через моду, ця практика все частіше появляється, особливо у великих містах. Типовою різдвяною стравою є vasilopita — солодка страва.

Велика Британія. Різдво у Великій Британії святкують з 596 року, коли св. Августин Кентерберійський започаткував його святкування в цих землях. Саме звідси походить традиція прикра­шати на свято дерево, як і традиція Діда Мороза. На загал, Різдво є родинним святом, коли всі збираються на традиційну різдвяну вечерю. Традиційною стравою є plum-pudding.

Данія. Традиція святкування Різдва також базується на хри­стиянстві. Святкування розпочинаються з початком різдвяного посту, за чотири тижні перед Різдвом. Для кожної неділі посту в церкві ставиться окрема свічка, червона або біла. Перед самим Різдвом прикрашають кожну хату. Привілегією голови сім’ї є вби­рати різдвяне дерево. Традиційною стравою є «солодкий рис», який споживається ввечері перед Різдвом. На світанку в кожен кут хати ставиться зернинка рису для гнома Julnisse, що, за тра­дицією, мешкає в домі під час різдвяного періоду.

Голландія. У Голландії, як і в усіх північноєвропейських кра­їнах, різдвяні свята починаються набагато швидше. 6 грудня є свя­то св. Миколая, Sinter Klaas, що дало назву Санта Клаасу. Сього­дні існує традиція святкувати це свято за день перед Різдвом. Сан­та Клаус приносить дітям подарунки, проходячи через покрівлю дому. Солодке, як правило, їсти заборонено, хоча є винятки для традиційних speculaas, печення у формі людських постатей, та letterbanker — солодке у формі початкової літери прізвища госпо­даря дому.

Японія. Різдво в Японії не має традиційної святковості, це пов’язано з тим, що серед населення Японії тільки 1 % християн. Більший аспект відводиться комерції як такій, коли купуються, через моду, невеличкі сувеніри чи подарунки. З точки зору кулі­нарії теж можна зауважити, що не існує спеціальної страви, яка б готувалася спеціально для різдвяної трапези, хоча дуже часто саме в цей день споживається Teriyaki di salmone (рибна страва, яка го­тується з нагоди урочистих подій).

Німеччина. У Німеччині різдвяні свята починаються в першу неділю різдвяного посту. Приготовляється хрестоподібна підстав­ка з чотирма свічками — одна для кожного тижня посту. Діти ма­ють спеціальну гру-календар із 24 маленькими віконцями і кожен день відкривають одне віконце. В переддень Різдва в цій грі від­кривають останнє віконечко. Обід на саме Різдво є дуже багатий. Основними компонентами є м’ясо, сосиски і традиційне пиво. Тра­диційною солодкою стравою на Різдво е Dresdner Stollen.

Ірландія. В Ірландії Різдво є родинним святом, коли всі члени сім’ї з’їжджаються, щоб разом святкувати народження Христа. Цікавою традицією в переддень Різдва є запалювати у вікні свіч­ку як знак готовності прийняти Йосифа і Марію, що в цю морозну ніч не можуть знайти місця для народження Сина Божого. Також всі обмінюються невеликими подарунками. У переддень Різдва не споживають м’яса. Традиційною стравою є «ірландська юшка».

Індія. Традиція святкування Різдва є відмінною у різних регі­онах Індії. Переважно індійці прикрашають дерева манго або ба­нанова трава, також прикрашають свої будівлі манговим віттям та маленькими ліхтариками. Найбільше в різдвяний час прикра­шають церкви. У кожній церкві запалюють спеціальну різдвяну свічку, яка повинна горіти протягом усього різдвяного періоду. Цікавим є факт: оскільки Різдво визнане державним святом, інду­їстське та мусульманське населення, яке переважає в Індії, свят­кує його через влаштування салютів та бенкетів, а також вітаючи християн з їхнім релігійним святом.

Швеція. Святкування Різдва починаються з першого тижня різдвяного посту. Також приготовляються чотири свічки для кож­ного тижня різдвяного посту. Першим великим святом є 13 груд­ня — день св. Лучії, яка, за традицією, приносить подарунки для малих дітей, як святий Миколай в інших країнах. У переддень Різдва споживаються тільки пісні рибні страви, серед яких lutfisk. Святкування закінчуються 13 січня на 20-й день після Різдва.

Італія. Характерним для Італії є вироблення вертепів різного розміру, різної величини, на взірець вертепів св. Франциска Асизь- кого. В багатьох містечках перед північчю організовують театра­лізовані дійства Народження Христа, опісля вітають один одного із Різдвом Христа під звук церковних дзвонів. Опісля цілою роди­ною сідають за святковий стіл. Серед традиційних страв — пиріг із горіхами, баккала, приготована разом із помідорами, святкова «паста» (макарони, приправлені соусом).

Росія. Різдво в Росії святкується 7 січня (9 місяців після Бла­говіщення). Святу передує сорокаденний піст. У переддень Різдва є строгий піст. Забороняється їсти будь-яку страву, за винятком «сочива» (хлібні зерна і фрукти), саме тому цей день в Росії на­зивають «Сочельник». Піст триває до появи на небі першої зір­ки. Опісля всі йдуть до церкви на різдвяне богослужіння. Після закінчення служби на середину церкви виносять ікону Різдва та свічку, яка символізує зірку над Вифлеемом. Церкву і хати відпо­відно прикрашають різними декораціями. Також в домах прикра­шають ялинку, яка є символом Різдва.

Польща. Польща є однією з тих країн, де також поширені ко­лядки. Польські коляди — народні, анонімні. Походять з XIV ст., деякі з ХУІ-ХУІІ. Вони мають характер народних пісень, що ро­бить їх особливими для сприйняття. Коляди в Польщі можна по­ділити на три види: релігійні, легендарні та творчі. Наймелодійні- ші, найвеличніші з них створювалися в монастирях. Це — релігій­ні. Легендарні базуються на апокрифах, містять багато легенд і не є цілком достовірними... Церква не прийняла їх, та люди люблять пісні про чудеса, відкриті небеса і тварин, які розмовляють. Твор­чі ж створювалися простими людьми, які замінювали біблійні сце­ни сценами із свого власного життя. Так Вифлеем став звичайним польським селом. Мелодії в них часто веселі, танцювальні.

Китай. В цей час християнські діти прикрашають дерева кольо­ровими орнаментами. Ці орнаменти зроблені з паперу у вигляді квітів, ліхтариків. Також вішають шкарпетки, сподіваючись, що Дідусь-Різдво наповнить їх подарунками. Китайські ялинки нази­вають «деревами світла», а Санта Клауса — Дун Че Лао Рен, що означає «Дідусь-Різдво». Китайці — не християни називають цю пору року весняним фестивалем, який святкується дуже пишно. Діти в центрі святкувань: вони отримують новий одяг, іграшки, дивляться вистави та їдять смачні страви.

США. Різдво у США — це суміш різноманітних культур. Ніде це так не проявляється, як у святкуванні Різдва, яке складається з багатьох різних елементів — колядок з Англії та Австралії, різд­вяного дерева з Німеччини, Санти з Європи і парадів з Латинської Америки. І схоже на те, що кожна родина має свої власні унікаль­ні традиції.

Одна з чисто американських традицій, що збереглася в Півден­но-Західній Америці,— це освітлювати дорогу до своїх помешкань тисячами різдвяних вогників. В Сан-Антоніо, штат Техас, вогні розміщено вздовж р. Сан-Антоніо, де саме і відбувається традицій­не різдвяне дійство «Лас Пасадас» — двоє молодих людей у ролях Марії та Йосипа йдуть по основній дорозі до будиночка, стука­ючи в кожні двері, доки хтось не відчинить. Всі співають коляди. В Сан-Пуебло Різдво зустрічають традиційним танцем з переодя­ганням та маскарадом. На Гаваях прибирають пальми, а в торго­вих центрах розміщені менехуни — легендарні маленькі люди, яких вважають першими поселенцями на острові. В час Різдва вся

Америка мерехтить вогнями, а звідусіль линуть колядки. Тут хо­дять колядники. А діти пишуть листи до Санти.

В Коннектикуті є навіть різдвяне поселення, де живе Санта з ельфами, а в Нью-Йорку — маленьке містечко, яке має назву «Північний Полюс», де є пошта, церква та кузня, щоб змінити підкови оленям. Американці, як і їхні друзі з Європи, надсилають різдвяні привітання друзям і родичам. У домі ставлять ялинку, прикрашену гірляндами, більшість з яких зроблено вручну про­тягом багатьох років. А тоді черга доходить і до подарунків, які також розкривають на Різдво. Після різдвяної Служби родина зби­рається докупи і дорослі часто п’ють егног — напій, зроблений зі сметани, молока, цукру, збитих яєць та бренді чи рому. В ніч перед Різдвом діти очікують приходу Санти, тому розвішують шкарпет­ки, щоб Санта наповнив їх. На Різдво їдять традиційні страви — це різдвяна індичка із соусом та картоплею. А на десерт — гарбу­зовий пиріг, сливовий пудинг та фруктовий торт.

Ямайка. Приготування до Різдва починається з прибирання осель. Усе лагодять, малюють стіни, підрізають кущі, а також пе­чуть багато тортиків та пудингів. За кілька днів до Різдва заколю­ють свиню чи козу, а м’ясо ділять із сусідами, які натомість дають їм іншу їжу: ямс, фрукти та овочі. Більшість традиційних церков Ямайки мають різдвяну службу з колядками, а то й цілими кон­цертними програмами. Діти інсценізують різдвяні історії, в шко­лах отримують подарунки. Хоча на Ямайці немає снігу, вулиці та інші людні місця прикрашені тисячами лампочок та декорація­ми. Головні вулиці перекриті, тут можна придбати подарунки для всієї сім’ї. Після служби родина збирається разом, щоб скуштува­ти традиційний різдвяний напій — пунш з яєць. Основні страви, що вживаються в часі свят,— качки, шинка, курчата, індики, ба­гато овочів, салатів та святкових тортиків.

Різдво в Австралії та Новій Зеландії — особливе, адже приходить в кінці їхнього літа. Отож, снігу тут немає, а отже, немає «білого» Різдва! Переважно блакитне небо, яскраве сонячне світло і темпе­ратура вище 25 °С. Перше офіційне австралійське Різдво відсвят­кували 25 грудня 1788 року в Сіднеї.

Приготування до Різдва починається на початку грудня, коли міста прикрашають декораціями, а родині та друзям надсилають різдвяні картки з привітаннями, на яких зображені сцени Святве­чора, снігові пейзажі та ін., подібно як в Англії та Америці. В ба­гатьох будинках печуть різдвяні тортики та пудинги, а в містах та містечках в торговельних центрах та магазинах дітей зустріча­ють Санти. Оскільки в цей час дуже тепло, квіти стали основною формою декорації, наприклад як австралійський різдвяний кущ, рослина з маленькими червоними листочками, та різдвяний дзві­нок. Однак деякі люди мають справжнє деревце зі світлом та при­красами, яке вони встановлюють напередодні Різдва.

Колядки звучать по всій країні — «-Одного разу в Давидовому місті» чи «Маленьке місто Віфлеєм» є традиційними піснями, але також є інші, які теж популярні. Це — «Шість білих бумерів», «Північний вітер», «Колядка пташки», «Біле Різдво». Є ще одна цікава традиція, яка прийшла з 1937 року — традиція світіння свічок. Відтоді тисячі людей збираються разом, щоб поспівати улюблені різдвяні коляди, освічуючи нічне небо свічками. Ця тра­диція поширюється по всьому світові.

Саме літні канікули в австралійських школах починаються за тиждень до Різдва і тривають до святкування дня Австралії — 26 січня. Це час, коли закінчилися екзамени і діти з нетерпінням очікують їх результатів.

Багато людей відвідують Опівнічну службу, щоб, поверну­вшись додому, оглянути подарунки, які залишив Санта під різд­вяним деревом. Потім малеча лягає спати, залишивши для Санти скляночку молока, а для його оленя — морквину.

Враховуючи пору року, коли святкується Різдво, багато людей вживають холодні страви чи «дари морів», влаштовуючи пікніки на пляжах.

У декількох регіонах Австралії встановилася традиція святку­вання Різдва в липні, який є найхолоднішим місяцем року, сере­диною їхньої зими. Температура, звісно, далека до нормальної, та все ж холодніше, ніж в грудні.