Модерністська проза початку ХХ ст.

Світоглядні й естетичні засади модернізму, його художнє новаторство. Модерністські явища в художній прозі на початку ХХ ст.

Ф.Кафка, Дж.Джойс і М.Пруст як зачинателі модернізму в європейській прозі.

Література початку XX століття вражає розмаїттям шкіл, течій, напрямів. Але є в ній і те, що в усі часи об’єднує справжніх митців, — любов до людини, тривога за її долю, прагнення зберегти її неповторний духовний світ.

XX століття принесло світові нечувані потрясіння — 1914 року почалася Перша світова війна, Європою прокотилася хвиля руйнівних революцій, а в середині століття світ опинився на порозі нової катастрофи — Другої світової війни. Передчуття — ця ознака майбутньої кризи — з’явилося у мислителів і художників раніше, ще в кінці XIX століття, створивши особливу атмосферу цього моменту історії. Німецький письменник Томас Манн писав про світову війну 1914 року: «... це історична віха, яка відзначила кінець одного світу і початок чогось абсолютно нового». «Зовсім новим» було XX століття, що постало нарешті у своєму справжньому вигляді — як епоха світових війн і пролетарських революцій, доба соціальних утопій і глобальної кризи.

Модернізм — це не тільки революція у царині художньої форми, а й соціальне бунтарство, бо мистецтво модернізму виступало проти жорстокої соціальної дійсності та абсурдності світу, обстоювало право людини бути вільною.

Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо) і поширився в Європі. Модерністи прагнули докорінного оновлення літератури і знаходили нові художні форми. Вони стверджували, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки, тому мистецтво модернізму набувало переважно ірраціонального характеру. Це стало справжньою художньою революцією.

Протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув усіх його досягнень, а навіть використовував їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві.

Французьке слово модерн означає «сучасний, найновіший». Цим терміном почали позначати якісно нові явища в літературному процесі.

Загалом мистецтво початку XX століття стало приділяти більше уваги питанням світоглядного характеру, намагаючись визначити місце особистості у Всесвіті, загальні закони духовної еволюції людства, моральні чинники розвитку цивілізації. Провідні філософи доби розмірковували над цими проблемами. їхні висновки примусили людство багато в чому переглянути свої погляди на світ і місце людини в ньому.

Ознаки модернізму

- Особлива увага — до внутрішнього світу особистості.

- Орієнтування на одвічні закони буття та мистецтва.

- Розуміння літератури як найвищого знання, що сягає найінтимніших глибин душі особистості.

- Схильність до містицизму (підсвідомого).

- Пошук нових засобів мистецтва (символіка, міфотворчість).

- Прагнення перетворити світ за законами краси й мистецтва.

- Створення нової художньої реальності, експерименти (літературна гра).

Артур Шопенгауер (1788—1860) — німецький філософ-ідеаліст.

Фрідріх Ніцше (1844—1900) — впливовий німецький філософ, психолог і філолог, критик традиційної моралі, один із найпопулярніших мислителів, творчість якого суттєво вплинула на культуру XX століття.

Анрі Бергсон (1859—1941) — французький філософ і мислитель, лауреат Нобелівської премії з літератури.

Зігмунд Фрейд (1856—1939) — австрійський психолог і психіатр.

Працюючи зі своїми пацієнтами, Фрейд дійшов висновку: неприємні переживання і потяги людини витісняються з її свідомості й залишаються у сфері підсвідомого, проте вони позначаються на уявленнях, учинках і рішеннях. Психоаналіз надзвичайно вплинув на літературу та мистецтво XX століття.

Модернізм відкриває абсурд як якість реальності. Австрійський письменник Франц Кафка виростає у літературі першої половини XX століття в ключову фігуру саме тому, що все неймовірне, усе жахливе в його творах зображено правдоподібно і навіть життєподібно.

Діалог літератур

Творчість Джойса сприяла інтелектуалізації літератури XX століття, її зв’язку з філософією і психологією. Наслідувати Джойса неможливо, він оригінальний і неповторний. Його роман «Улісс» суттєво вплинув на творчість багатьох видатних письменників Америки та Західної Європи, починаючи з 1920-х років і до сьогодні. Вплив Джойса відчутний у творчості Томаса Стернза Еліота і його послідовників, у творах Вірджинії Вулф, Семюеля Беккета, Ернеста Гемінґвея, Джона Стейнбека, Вільяма Фолкнера, Томаса Манна та багатьох інших письменників. Покоління модерністів, та й не тільки вони, виховувалися на книгах Джойса.

Україна і світ

Українською мовою твори Джеймса Джойса перекладали Ростислав Доценко, Роман Скакун, Елла Гончаренко, Мар’яна Прокопович та інші. Переклад роману «Улісс» почав Олександр Терех (1966 р., за ред. Григорія Кочура), а завершив Олександр Мокровольський. Повний текст легендарного твору Джойса українською мовою з’явився друком у 2015 році.

Твори Марселя Пруста перекладав українською мовою Анатоль Перепади. Роман «У пошуках утраченого часу» у його перекладі публікувався у видавництві «Юніверс» з 1997 по 2002 рік.