Трагедія «Фауст» — твір досить складний, тому що порушує одвічні проблеми, які кожне покоління намагається розв'язати. Жага пізнання в людині закладена, напевно, генетично: прагнення до добра, що повсякчас бореться зі злом. Протягом свого життя поет збирав по краплинах мудрість, що втілив у довершеному художньому творі, алегоричність та символіку якого вчені-літературознавці розшифровують до сьогодні. «Я збирав усе, що відбувалося перед моїми очима й вухами, перед моїми почуттями. У мої твори тисячі окремих істот внесли своє <...>, усі прийшли та принесли свої думки й досягнення, свої долі та життя, своє буття», — підсумовував на схилі віку автор трагедії «Фауст».

І. Присвята (поет із сумом і вдячністю згадує часи юності, друзів).

ІІ. Пролог у театрі (розмова директора театру, поета й коміка — це відображення поглядів Ґете на поезію та мистецтво).

ІІІ. Пролог на небі — зав'язка, суперечка між Богом та Мефістофелем: що є людина на землі — довершене створіння, яке прагне істини, чи тварина із тварин? Господь дозволяє Мефістофелеві, для якого все це є своєрідною грою, спокусити Фауста.

IV. Перша частина — 25 сцен

Фауст намагається пізнати сутність буття за допомогою магії. Та Дух землі, обурений зухвалою самовпевненістю вченого, не відкриває йому жодної таємниці. Приходить Ваґнер — учень Фауста, сухий педант та книжник, який не вміє поєднувати науку з практичною діяльністю. Висока мета породжує в ньому острах, для нього головне — дотримувати догм. А Фауст — творець, який вічно шукає істину й сенс буття.

V. Друга частина — 5 дій. Омолоджений відьмою Фауст потрапляє до двору безтурботного цісаря, де герой бачить світ блазнів та дурнів, що потопають у розкошах. Далі Фауст опиняється у фантастичному світі античного міфу, а потім — у світі поезії. Тут він постає в образі середньовічного лицаря й одружується з прекрасною Геленою. У них народжується син Евфоріон — дух поезії. Але, відірваний від землі, він гине. Тієї ж миті чари розвіюються, і Фауст знов набуває звичного вигляду. Його спроба залишитися назавжди у світі ідеальної краси скінчилася невдачею. Фауст замислив збудувати світлі й радісні міста. Захопившись своїми планами, він готовий навіть знехтувати справедливістю. За його наказом Мефістофель підпалює хатину самотніх старих, Філемона й Бавкіди, яка заважає будівництву греблі. Люди гинуть у вогні. Фаустові 100 років, і він пересвідчився в цінності реального буття й діяльнісного життя людини. Він знаходить відповідь: людину виправдовують невтомна праця, довічна боротьба за життя і волю:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б'ється день у день за них.

За описом назвіть ім’я письменника.

1) Англійський просвітник, відомий радикальними поглядами, через які зазнав жорстокого осуду. найвідоміший його твір став улюбленим для багатьох поколінь, а герой цього роману довів, що людині до снаги здолати все, навіть цілковиту ізоляцію на безлюдному острові. (Даніель Дефо.)

2) Англійський просвітник, який відправляв свого героя то до країни ліліпутів, то до країни велетнів з однією метою: відтворити проблеми сучасної йому Англії. (Джонатан Свіфт.)

3) Відомий французький філософ, письменник-сентименталіст, музикант, автор відомого роману «Юлія, або Нова Елоїза». (Жан-Жак Руссо.)

4) Французький драматург, який створив безсмертний образ кмітливого й винахідливого Фіґаро. (Бомарше.)

5) Шотландський просвітник, народний поет, перу якого належить відомий вірш «Чесна бідність». (Роберт Бернс.)

6) Німецький просвітник, автор багатьох балад, одна з яких — розповідь про славного, гордого лицаря Делоржа, для якого гідність важливіша за особисті почуття. (Фрідріх Шиллер.)

7) Німецький просвітник, друг і однодумець Шиллера, автор багатьох балад, одна з яких — напівказкова розповідь про лісового короля. (Йоганн Вольфґанґ Ґете.)

8) Російський просвітник, син помора, який пішки з обозом прийшов до Москви, а наприкінці життя заснував Московський університет, який сьогодні має його ім’я. (Михайло Васильович Ломоносов.)

9) Видатний український просвітник, якому належать відомі слова: «Світ ловив мене, та не спіймав». (Григорій Савич Сковорода.)

♦ Що називають просвітництвом? (Просвітництво — ідейна течія, що ґрунтувалася на переконанні у вирішальній ролі розуму й науки в пізнанні «природного порядку» для людини та суспільства.)

♦ Назвіть історичні межі доби Просвітництва. (друга половина XVII — XVIII ст.)

♦ Що просвітники вважали причиною людських нещасть? (невігластво, релігійний фанатизм, феодально-абсолютистські порядки, відсутність політичних свобод та рівності громадян.)

♦ Назвіть Батьківщину Просвітництва. (Виникло в Англії, але найбільшого поширення набуло у Франції. період між 1715-м та 1789 р. називають добою просвітництва.)

♦ Схарактеризуйте Просвітництво як ідейний рух та літературну добу. (основа ідеології просвітництва — віра в перетворювальну силу людського розуму й освіти. Ідея «природної людини» — одна з провідних у просвітництві. художня література — засіб поширення просвітницьких ідей.)

♦ Назвіть представників доби Просвітництва та країни, у яких вони творили. (Дж. Свіфт, Даніель Дефо, Дж. Аддісон — Англія; Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Бомарше, Дідро — Франція; Лессінґ, Ґете, Шиллер — Німеччина; Фонвізін, Радищев, поети-декабристи — Росія; Сковорода — Україна.)

♦ Що вам відомо про особливості українського Просвітництва? (У першій чверті XVIII ст. в Україні утвердилися два напрями: науково-освітній (В. Н. Каразін) та етико-гуманістичний (його засади найповніше втілено у творчості Г. С. Сковороди).)