Рік написання – 1855

Збірка – «Листя трави»

Віршовий розмір – верлібр

Жанр – поема

Тема – утвердження почуття власної гідності людини, людини з великої літери.

Ідея – поет стверджує, що життя безмежне й між людьми немає кордонів, як немає кордонів між людьми і Всесвітом.

Провідний мотив – єдність усіх людей на землі.

Настрій. Життєствердний оптимізм і любов до всього живого.

Волт Вітмен захоплюється людиною, природою й життям. Він розчиняється в людстві й водночас є його уособленням, усвідомлюючи себе частиною природи і Всесвіту. «Пісня про себе» пронизана життєствердним оптимізмом і любов’‎ю до всього живого.

У «Пісні про себе» найповніше втілилася ідея братерства, природної рівності всіх людей і органічного злиття індивідуального буття з космосом природного. Важлива тема твору — це сенс людського буття. Вона містить у собі мотиви божественності людського «я», нерозривного зв’‎язку душі й тіла, еволюції форм життя, рівності всіх живих істот на землі.

Поет стверджує, що життя безмежне й між людьми немає кордонів, як немає кордонів між людьми і Всесвітом.

Композиція: Поема складається з 52 розділів і є триєдиною за композиційною будовою.

«Пісня про себе» не має сюжету в загальноприйнятому значенні. Але вона (як і вся збірка) містить ліричний центр: рух думок, почуттів об’єднує образ ліричного героя.

За формою «Пісня про себе» є безсюжетною поемою, що побудована на перевтіленнях ліричного героя в людей, яких він зустрічає на безмежних просторах своєї духовної подорожі. Це звичайні люди, на яких ніхто не звертає уваги, уважаючи їх надто прозаїчними. Однак для Вітмена ці «маленькі» люди — справжні творці життя.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/pisnia-pro-sebe-analiz-volt-vitmen